Найкращий спосіб заснути в маршрутці — одягти шапку і спертись головою на спинку сидіння, що стоїть попереду. Якщо спертись не виходить, можна просто закрити очі, але тоді час від часу доведеться прокидатись від того, що шия, розслабившись, більше не тримає голову і та різко опускається вниз. Якщо часто їздити на одному маршруті, організм пристосується прокидатись за хвилину до потрібної зупинки.

Взагалі для сну потрібно три точки опору. Вартові в армії спираються на дві ноги та тримаються за рушницю. Після трьох-чотирьох днів з мінімумом сну привчаєшся засинати на 30—60 секунд в ситуаціях, що не вимагають від тебе дій. 

В офісі перед парами я можу поспати 20—30 хвилин на стільцях. Достатньо трьох, головне розмістити їх у шаховому порядку: два стільці спинкою в одну сторону, посередині між ним — в іншу. Тоді з них неможливо впасти. За браком стільців можна просто сісти перед столом і, поклавши на нього голову, вирубитись.

З міцих сигарет легше всього куриться американський Lucky Strike.

На вихідних можна спати до тих пір, доки від сну не стане погано. Це дуже легко, головне не підриватись, коли прокидаєшся вперше, а ще заснути-прокинутись разів 5, вставши остаточно о першій годині дня. Вірогідність того, що день буде втрачений — майже стовідсоткова.

Найкращий спосіб зловити глюки без затуманювачів свідомості — провести 35—40 годин без сну. Невелички різнокольорові плями з’являються на твоєму власному екрані. Світ сприймається нереально, як уві сні. Можливо мізки звикли, що періоди активності чередуються із періодами сну і тому автоматично перемикають нас в режим нереальності.

З міцних горішків найміцніший Брюс Уілліс.

У мене часто буває відчуття дежавю. Це як мініоргазм. Якщо недосипати близько тижня, дежавю буває по декілька разів на день. Тому я схиляюсь до версії, що дежавю — це побічний, неправильний ефект роботи мізків. Але не любити це відчуття неможливо. Коли розумієш, що ось, почалось (почалось!), увага загострюється, кожне слово, рух співбесідника ловиш жадібно, кожне візуальне, аудіальне, кінестетичне переживання здається таким рідним. Ніби між тобою і часом стирається якась прослойка, ніби час знімає  з себе останню перепону, прямо перед тобою оголює свою суть і дає тобі можливість доторкнутись до себе, електричного і приємного. Близькість з часом, це збуджує не фізично, в цьому немає нічого еротичного, ця близькість викликає скоріш мізкову ерекцію.

Недосяжність, неконтрольованість дежавю, невміння викликати його за бажанням — ось що цікавить мене. Можливо, оп’яніння відчуттям вводить в оману, але здається, що я відчуваю майбутнє, недалеке, секундне майбутнє.

Прийти додому після занять, лягти спати, попередивши рідних, щоб розбудили через годинки півтори-дві — звичайна справа. Тоді можна не спати всю ніч чи то пак десь до п’ятої-шостої ранку, майже не відчуваючи сонливості. Головне давати організму поштовхи час від часу. Ситно пожерти, випити чаю, покурити, прийняти душ — це допомагає. Коли обридає чай, можна пити розчинну каву, потім заварну; і так по колу. Вночі на самоті класно курити. Можно почути, як горить папір сигаретної гільзи. Тихеньке тріскотіння, шепіт. Якщо на вулиці прохолодно, то до диму додається пар від дихання — візуально диму стає в два рази більше. У мене багато залежностей, мабуть. Кофеїнова, нікотинова, соціальна, частково комп’ютерна.

Рольові ігри не позбавлені філософії. Я про комп’ютерні ігри, а не про сексуальні. В них закладена концепція розвитку. Шкода, граючи, люди покращують персонажа, а не себе. Було б непогано поєднати ідею рпг із реальним розвитком. Така собі рпг «Життя». 

Кажуть, письменник може писати добре про те, що знає. Я почув про це від своїх батьків. Здається, вони говорили про це, згадуючи Довлатова, його вдалі та не надто вдалі твори. Це логічно. Малювати людину легше, якщо ти розбираєшся в анатомії. Писати про стрибки з парашутом легше, якщо ти стрибав.

Поєднання двох думко-образів. Написання книги може носити як творчий, так і суто практичний характер. Придумати сюжет, героїв. Визначитись із областями знань та навичками, якими володіють герої. В процесі написання книжки заглиблюватись в знання, оволодіти навичками, пережити стани, відчуття. Розширити свій життєвий досвід і отримати продукт — книжку. Звісно, треба любити писати. І бути наполегливим, не залишити це лише на рівні ідеї. Мотивації завжди не вистачає.

 

У загальних фразах, цей рік був найкрутіший. Хоча у мене поки що кожен наступний рік краще минулого, тому це і не дивно. На 2010 великі надії.

 

 

Взагалі ритм життя став якийсь шалений, цікавезний, інший. І я від цього кайфую. Це круто. Особливу подяку виношу всім вам, творці мого 2009. Без вас все було б унило =)

 

Марі, ти подарувала мені ніжні гарні почуття, дякую! Я міг би багато написати, але ти і так все знаєш… =) Я тебе люблю

Антон, пофіг що ти в Києві, думаю, лейба «мій найкращий друг» надовго залишиться на твоєму лобі, дурнику =)

Сашко Раковець, в цьому році ти став мені дуже близьким дядькою, з тобою завше приємно поспілкуватись. Дякую!

Ліза, ми познайомились з тобою 1 січня 2009 і за рік ти потрапила до мого найближчого оточення. Хоча ми і не часто бачимось, але дякую тобі за всі посиденькі за кальяном і цікавою бесідою!

Денні, знаєш, саме зі спілкування з тобою і споглядання твоєї поведінки, легкого ставлення до одних проблем і надто серйозного до інших, твоєї прив’язаності до друзів і почались деякі зміни в мені. Дякую тобі

Артем Черевченко, восени я пізнав тебе з іншої сторони. Ти гарний мужик, мені подобається твоя принциповість і ось це «чувак, досить їбланити, іди працюй» о другій ночі в аськє =)

Саша Тіцкая, ти прєлєсть. Я дуже радий, що ти таки повернулась до нашої компашки після осінньої «перерви». Дякую!

Саша Морозова, дякую тобі за твою радісну посмішку і всі ті кілогодини, коли ти була поруч =)

Анті, на жаль, в цьому році ми з тобою мало бачились, хочу наверстати втрачене у 2010. Ти класна =)

Саша Рижков, ти крутий, я захоплююсь твоєю проактивністю і цілеспрямованістю, маю надію ми разом багато зробимо в 2010!

Катя Конєва, ти чудова дівчинка і все у тебе буде путьом =) Пиши-дзвони, завше радий з тобою випити чаю з жасміном в затишній кафешці =)

Юля Трегуб, тиковка, дякую тобі за години сміху =)
Маша Продан, в 2009 мені подобалось робити тобі компліменти. Ну і наш дикий гогот на курсах я теж ніколи не забуду =)

Ріта, я пам’ятатиму про тебе тільки гарне. Дякую тобі за твій внесок в мій 2009

Олег Новак, мені до сих пір соромно за свою єбланську поведінку. Я маю надію ми ще попрацюємо разом. Дякую тобі за модель «життя в кайф», я часто про це думаю

Аня Файнтіх, лови чмок падруґа! І ти добряче наслідила у моєму 2009, дякую =)

Васса, в цьому році ми спілкувались дуже мало, але я чекаю тебе в Днєпрі, із задоволенням викурю із тобою пачку парламенту на набережній за спогадами з дитинства =)

Жека, дякую тобі за твій стьоб і почуття гумору, з тобою завше весело =)

Костя Джиллиамский, мы много работали вместе в этом году, я убедился в том, что ты умный целеустремленный мужик. Удачи и процветания Анвексе в 2010

 

І ще багато симпатичних мені людей, з якими спілкування ще не склалось, я маю надію, що в наступному році я з гордістю зможу написати по реченню і про вас =)

 

Я міг когось забути… Якщо забув, кидайте в мене помідорами та зважайте на час написання цього посту та мої віченьки, що давно вже злипаються =)

 

 

Під кат не заховаю, і не просіть =)

Ну не пипець? =)